Іван Вишенський

КНИЖКА

ТОБІ, КОТРИЙ МЕШКАЄ В ЗЕМЛІ, ЩО ЗВЕТЬСЯ ПОЛЬСЬКА, ВСЯКОГО ВІКУ, СТАНУ І ВЛАДИ НАРОДУ РУСЬКОМУ, ЛИТОВСЬКОМУ І ЛЯДСЬКОМУ, ЩО В РОЗДІЛЕНИХ СЕКТАХ ТА ВІРАХ УСІЛЯКИХ ПЕРЕБУВАЄ, ХАЙ ДОСЯГНЕ ДО СЛУХУ ОЦЕЙ ГОЛОС

Звіщаю вам, що земля, по якій ходите вашими ногами, і в ній ви у життя, народившись, пущені і нині живете, плаче, стогне і волає на вас перед господом богом, просячи сотворителя, щоб послав смертного серпа погибельної кари, як це було в давнину на содомлян, і всесвітнього потопу, котрий міг би вас вигубити й викоренити, щоб не оскверняли більше її антихристовим безбожним невір'ям і поганським нечистим і несправедливим життям, воліючи ліпше порожньо в чистоті стояти, аніж через вашу безбожність спустошеною від хвали всесильного бога, сотворителя і творця небес і землі, бути.

Де-бо нині в Лядській землі віра, де надія, де любов, де правда і справедливість суду, де покора, де євангельські заповіді, де апостольська проповідь, де закони святих, де збереження заповідей, де непорочне священство, де хрестоносне життя іноче, де просте благоговійне і благочестиве християнство? Чи не перетворилося все в більше за всіх народів нечистих нечистіше життя та безвір'я? І як дерзаєте безсоромно називати себе християнським іменем, коли сили того імені не бережете і не хочете вчитися на ділі осягнути й зберегти суть того імені? О, окаянна утробо, котра таких синів породила на вічну погибель і випустила на знаду цього звабного світу!

Тепер-бо в Лядській землі всі священики, як у давнину колись Елзавелині (а не бога небесного) жерці⁽⁵⁵⁾, офірують черевом, а не духом. Пани починилися над своїми підлеглими підданцями вищими від бога і від творця, який пошанував усіх однаково, давши свій образ, через суд безбожний вознеслися і у своїх антихристового закону правах оцінили вищою ціною безсловесних істот над люд божий, відданий їм дочасно під владу. Замість євангельської проповіді, апостольської науки, закону святих, установлення цноти й доброчесності християнського сумління тепер мають владу у і дворах Христа-бога поганські учителі, Арістотелі та, Платони, й інші подібні їм машкарники й комедійники. Замість смирення, простоти й убогості панують гордість, хитрість, махлярство і лиходійство. Замість суду й правди панують брехня, кривда, облудність, суперечки, наклепи, лицемірство, облесність, насильство антихристове. Замість віри, й надії, і любові панують безвір'я, відчай, ненависть, заздрість і мерзота. А замість доброчесного життя конечна розпуста, плюгавство й нечистота гидка панує.

Покайтесь отож, усі жителі тієї землі! Покайтеся, щоб нагло від скорого божого гніву не загинули подвійною смертю: і вічною, й дочасною. Коли ж того не хочете, тоді я кажу до вас, стада православного, християнського роду: якщо будете готові відлучитися від того погибельного антихристового й содомського роду, то ви воістину є новий Ізраїль, а не з поганцями погани. Де ж бо в поганих такий нечистий плід, як оце бачимо нині в Лядській землі? Стокрот чесніші перед богом у суді при сякій-такій правді нехрещені в ім'я отця, і сина, і святого духа турки, зваблені від диявольського слуги та неправедного пророка Махомета, аніж хрещені ляхи, котрі євангельську науку супротивно борють, своїм лихим життям та гордістю антихристового духа топчуть, пожерши її.

Отож, відаючи про те, ви, православні християни, не печальтесь! Господь-бо з нами, і я повсякчас з вами. Майте віру й надію в живого бога - міцну й нерушну! На ланів же ваших руського роду, на синів людських, не надійтеся! У них-бо немає спасіння! Всі-бо вони від живого бога та віри в нього відступилися, а прихилилися до зваби єретицької, до любові марнославного духа, життєлюбства і лиходійства. Їх же не вподобає господь, як сказано: "Коли захитається він, то душа моя його не вподобає"⁽⁵⁶⁾. Отож хай відступить од неправди всякий, хто називає ім'я господнє! Будьте повсякчас готові на прийняття Ісуса, котрий нині у вашій землі не має де голови прихилити. Духи-бо нечистії піднебесні скрізь по єствах так званих християн гніздяться й царюють: звабили, перемудрували і од бога відкрали з лівої руки і з правої єресі людське єство і за собою потягли. Оскільки тепер немає анітрохи хвали богові з Лядської землі, то християнство до решти зникне і загине. Всі-бо женуться за теперішнім віком, щоб його благами задовольнитися й насититися. Вже й пам'ять ту знищили, щоб мислити й шукати в цьому житті майбутньої вічної насолоди, і нечутливі стали до такого життя, ніби камінь. Але де поміж вас перебуває справжній священик, доброчесний інок і мирського життя православний християнин, який живить своє життя від праці своєї, побожно живучи, а не від поганського лиходійства, і прагне, жадає бачити правду? Дасть вам бог за бажанням вашим! Не печальтесь, але потерпіте трохи. Прийде той, що має прийти, і не забариться!

Хай прокляті будуть владики, архімандрити й ігумени, котрі монастирі привели в запустіння і починили собі із святих місць фільварки, а самі зі слугами та приятелями у них перебувають тільки тілесно і по-скотському; на святих місцях лежачи, гроші збирають, із тих прибутків, що подані для Христових богомольців, дівкам своїм віна готують, синів одягають, жінок прикрашають, слуг множать, барвисті одежі справляють, приятелів збагачують, карети купують, заводять ситих і стрійно одягнених візників,- заживають розкіш поганську! А в монастирі не побачиш молитовних рік та потоків, які безнастанно течуть до небесного кола від іночого чину за церковним законом, і замість всеношної, пісні та молитви й духовного торжества пси виють, гавкають і радіють. Де нині можеш побачити й почути в Лядській землі в церкві правило за уставом святих, тобто вечірню, повечірницю, опівночницю, завтредню, першу годину, третю годину, шосту годину, дев'яту годину (тут визначено години церковної служби на всеношну), денне і нічне книжне повчання закону? Чи не перетворилось усе в поганське безвір'я, а слід християнського життя зник і загинув? Безбожні владики, замість правила і книжного читання, замість денного й нічного поучения в господні закони, вправляються (і погубляють цілий свій вік) над статутами й у брехні, а замість богослов'я й дотримання справжнього життя навчаються зваб, хитрості людської, неправди, лихослів'я і судового диявольського суєслів'я та догодження.

О земле запустіла й заросла терням безвір'я та безбожності! О образ божий, за його подобою створений, як погребаєш себе від слави нетлінного та вічного життя небесного в цьому житті швидкоплинному! О чоловіче окаянний, як, честі своєї позбувшись, волів ти приєднатись І пристосуватись до незмисленності безсловесного скоту? О так званий християнине, як ти осмородив таким світолюбством помазання хрещення в божество божеством духу! О сину віри в небесного бога, як ти міг перейменуватися через плоди діл своїх диявольським сином! О царське свячення, язику святий, людей оновлення, як перетворився ти в поганське та єретичне безвір'я! До тебе, земле Лядська, з плачем голосом Ісаїним мовлю: "Як стало розпусницею вірне місто: було повне воно правосуддя, справедливість у нім пробувала, тепер же - розбійники! Срібло твоє стало жужелицею, твоє питво водою розпущене"⁽⁵⁷⁾. Який є образ лядського священства? Священики-бо твої змішують істинне слово і боже з неправдою, з підхлібством, уласкавленням, лицемір'ям, улесливістю і пригодженням людині, розпускаючи вино істини водою лицемірства й улесливості, з улагодженням слуху, а не з бодінням та вбиванням гріха котрий криється в серці, через викриття істиною. Князі твої божому закону не покоряються, обітниці даючи татям [тать = злодій], люблячи мзду, гонячись за хабарями. сиротам не сприяючи і на суд удовиць не зважаючи! Чи не про таке говорить владика господь Саваоф: "О горе сильним і начальним у Лядській землі! Не припиниться-бо ярість моя на супротивність їхню і суд на лукавства їхні! Я спротив свій над ними учиню, і наведу руку мою на них, і розпалю бідами та випробуванням у чистоту. А тих, хто покаятися не хоче і від тих лихих звичаїв відійти, я до решти погублю і пам'ять імені їхнього навіки знищу і відніму всіх беззаконних від тебе, і всіх гордих смирю. І буде їхня міць, як згрібна солома, і діла їхні, як вогненні іскри. І спаляться беззаконники та грішники вкупі, і не пригаситься той вогонь".

О країно грішна, люди лютії, повні гріхів, плем'я лихеє, синове беззаконнії! Залишили господа і розгнівили святий Ізраїль, поверніться назад! Чому далі вражаєтесь, прикладаючи беззаконня до беззаконня? Від голови і до ніг острупіли ви! Від начальних, від священиків і до простих онечистилися ви! Засмерділи ви од гною світолюбства! Образ божий огноїли ви! Немає цілого місця від гріховної недуги - все струп, все рана, все пухлина, все гнилизна, все вогонь пекельний, все хворість, все гріх, все неправда, все лукавство, все хитрість, все ошуканство, все підступ, все лжа, все мана, все тінь, все пара, все дим, все суєта, все марнота, все привиддя - а сущого нічого нема! Ніде плястра прикласти, щоб зцілити якусь частину. Все смертоносний гріх, усе смердить пеклом, адом і вічною геєною!

Покайтеся отож, бога ради, покайтеся, доки на покаяння маєте ще час: після смерті того учинити не зможете. Чому такі нечутливі стали, одебеліли й окам'яніли серцем та помислом? Хіба не вірите, що помрете? Хоч краде вам диявол ту пам'ять і осліплює вас світолюбством, а ви прийдіте з пам'яттю тих, що народили вас і предків ваших! Де поділися і в який бік відійшли? Чи не померли? Хіба і вам не належить відійти туди і так само померти? А коли і ви мусите, хоч і не хочете, так само, як і батьки ваші, померти, готуйтеся ж до того, щоб відійти в майбутній вік! Готуйте діла, готуйте чисте життя, готуйте догодження богу! Отож, коли звелить вам владика відійти від цього життя, майте все те готове з собою. Хай буде той скарб при вас на смертній постелі, щоб побачили ви те своє зібране, коли душа розлучитися захоче із окаянним тяжарем тіла, й утіштеся! Нехай буде той ваш скарб вам послом до надр Авраамових! Хай готує спокій і місце відпочинку, місце прохолодне, місце тихе, місце затишне, звідки відійде всяка болість, печаль і зітхання і де освітить вас світло троїчного божества; де життя безконечне, радість невимовна, веселощі неосяжні; де лики святих, лики патріархів, лики тих, що віддавен богу вгодили, лики пророків, лики апостолів, лики мучеників, преподобних, праведних, тих, що сяяли в пості, молитві і подвигу; де пустельне виховання, чесне годування й оживотворіння дійством та благодаттю святого духа; будьте їхніми наслідувальниками в подвизі, наслідниками долі й жеребу їхнього - дістати це сподоби вас, Христе-царю, якому приноситься від усього живого честь і поклоніння з отцем і святим духом нині, завжди і вовіки віків. Амінь.

Іоанн, інок з Вишні, від святої Афонської гори, прочув з Лядської землі, тобто з Малої Русії, як напали на вас злоєресі. Для того послав отця нашого Саву, проігумена від святого Павла. А ви ж бо, Христові християни, прийміть його з радістю і сотворіть милостиню - для того молимо вашої милості.

Повернутися (Глава 3)

Зміст

Далі (Глава 5)

Примітки:

Цей твір має ще назву "Писання до всіх взагалі, що живуть у Лядській землі", написано його до Брестської унії 1596 р. І. Франко висунув гіпотезу, що цей твір — відповідь на лист-скаргу львівських братчиків на львівського єпископа Г. Балабана, надісланий 7 вересня 1592 р. до патріарха Єремії; деякі позиції листа братчиків і "Писання" І. Вишенського справді подібні.

55. Елзавелині жерці — тобто жерці Вельзевула (Веалзевула, Ваала, Баала, Бела), сірійсько-фінікійського божества. В Новому заповіті слово "Вельзевул" стало синонімом слова сатана.

56. Послання Павла до євреїв, X, 38.

57. Книга пророка Ісаї, І, 21-22.